Мал. 24.1. Вікно Мой компьютер

Панель інструментів - панель, що містить кнопки з піктограмами різноманітних інструментів. За допомогою цих кнопок забезпечується швидкий доступ до команд. Якщо до піктограми підвести курсор миші, то випливає назва кнопки.
Робоча ділянка - це частина вікна, в якій виконується робота з документами. Якщо у додатку можна відкрити кілька вікон документів, то їх переміщення можливе лише всередині робочої зони додатку.
Рядок стану - смужка у нижній частині екрана, де міститься корисна інформація про поточний стан документа чи програми.
Смуги прокручування - це смуги, що розміщені з правого та нижнього боку вікна, які з’являються, коли вміст додатку не вміщається у робочій ділянці вікна. Для переміщення по робочій ділянці ви можете використати натискання на кнопки стрілок, а для прискореного переміщення - клацання по проміжках між стрілками та повзунком, а також перетягування повзунка мишею.
Обрамлення вікна - рельєфна рамка навколо вікна, що має неповний розмір. Якщо потягти мишею за цю рамку, можна змінити розмір вікна. Деякі елементи (наприклад, смуги прокручування, панелі інструментів) є не у кожному вікні - вони з’являються в інтерфейсі у разі необхідності.

Мал. 24.2. Системне меню

Операції з вікнами
Маніпулювати з вікнами можна, користуючись клавіатурою, а ще простіше - мишею. Наведемо основні операції з вікнами, що виконуються мишею.
Активізація вікна здійснюється простим клацанням миші по полю всередині вікна. Активне вікно розміщується зверху інших вікон, причому змінюється підсвічування фону заголовка. Цього ж результату досягають натисканням кнопки програми на панелі задач - кнопка при цьому ніби заглиблюється.
Переміщення вікна. Щоб перемістити вікно, розмістіть курсор миші у рядок заголовка, натисніть кнопку миші та потягніть контур вікна у потрібний бік. Відпустіть кнопку миші, й вікно займе нове положення.
Зміна розмірів вікна. Розгорнути вікно на весь екран, відновити його до попередніх розмірів, згорнути на панель задач - усі ці операції виконуються за допомогою кнопок керування вікном. Для довільної зміни розмірів вікна потягніть покажчиком миші за будь-яку зі сторін обрамлення вікна ( для зміни одного розміру) чи за куток обрамлення (для одночасної зміни двох розмірів).
Закриття вікна здійснюється клацанням по кнопці керування вікном, позначеній хрестиком, або комбінацією клавіш Alt+F4.

Керування вікнами за допомогою системного меню та панелі задач
Усі наведені вище дії можна виконати також за допомогою системного (чи віконного) меню. Це меню викликається клацанням лівої кнопки миші по значку системного меню, який розташований лівіше заголовка вікна, або ж клацанням правої кнопки миші по рядку заголовка. У системному меню доступними є лише ті команди, які відповідають справжньому станові вікна. Наприклад, якщо розгорнути вікно на весь екран, то доступними будуть команди Восстановить, Свернуть та Закрыть. Команди Переместить, Размер і Развернуть не будуть доступними.
Певні можливості для маніпуляцій з вікнами додатків надає панель задач. Крім свого основного призначення - перемикання поміж активних завдань, панель задач дозволяє впорядковувати вікна. Ви можете розмістити вікна додатків “стосом” (інакше, “каскадом”), або в ряд по вертикалі чи горизонталі. Для цього викличте контекстне меню клацанням правої кнопки миші по панелі задач та оберіть одну з команд: Каскадом, Сверху вниз чи Слева направо.
Окрім цього, у меню панелі задач є корисна команда Свернуть все окна. Вона дозволяє згорнути на панель задач усі вікна додатків та відкрити простір робочого столу. Ви можете користуватися цією командою, якщо треба швидше дістатися до будь-якого значка на робочому столі або до діалогу налагодження екрана (див. Практикуми до цього параграфа).
Діалогові вікна (діалоги)
Раніше були розглянуті вікна Windows-додатків. Окрім цього типу вікон, існують ще й діалогові вікна, що називаються просто діалогами. На мал. 24.3 подано типове діалогове вікно, яке з’являється при виконанні команди Открыть з меню Файл будь-якого Windows-додатка.

Мал. 24.3. Елементи діалогів на прикладі вікна Открытие документа (Windows 98!)

одне (і лише одне) положення. Вибір здійснюється клацанням мишею по потрібному елементу.
Повзунки. Приклад повзунка наведено на мал. 24.4. Взагалі ці елементи застосовуються для збільшення або зменшення певної змінної (інтенсивності кольору, гучності звуку тощо). Щоб змінити значення, потрібно захопити повзунок покажчиком миші та пересунути його у потрібне положення.
Лічильники. За допомогою лічильників, що є цифровими полями, вводяться числові дані (див. лічильник Размер на мал. 24.6). Лічильник звичайно обладнаний парою стрілок, натисканням на які можна збільшити або зменшити значення чисел у поєднаних з ними полях.

4. Закріплення
На закріплення учням пропонуються завдання на картках.
5. Заключний етап

4. Закріплення вивченого матеріалу
На закріплення вивченого матеріалу учням роздаються картки із завданнями. Учні займають місця за комп’ютерами і виконують завдання.

5. Закінчення уроку
Підведення підсумків уроку, аналіз позитивних і негативних моментів у роботі учнів, пояснення шляхів усунення недоліків. Повідомлення оцінок за урок, їх аргументація. Приведення в порядок робочих місць.

ХІД УРОКУ

І. Організаційна частина
1) привітання з учнями
2) перевірка присутності учнів на уроці
3) призначення чергових

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.
На минулому уроці ми з вами розпочали нову тему «Інформаційні системи». Познайомились з структурою інформаційної системи, розглянули її структуру та призначення кожного компонента. Дізналися, що інформаційна система складається з двох частин: апаратної та інформаційної. Сьогодні ми продовжимо цю тему і дещо детальніше розглянемо будову та призначення складових апаратної частини інформаційної системи, а саме познайомимося з пристроями введення та виведення інформації. Отже записуємо тему уроку «Пристрої введення та виведення інформації»

III. Викладення нового матеріалу.
Для введення інформації до пам’яті комп’ютера існують спеціальні пристрої. Найуніверсальнішим є клавіатура, котра дозволяє вводити числову та текстову інформацію. Крім того за допомогою клавіатури користувач може керувати роботою комп’ютера. До пристроїв введення також належать маніпулятор типу миша, трекболи та джойстик. Точне введення малюнків можна виконувати за допомогою дигітайзерів. Для оптичного зчитування зображень і перетворення у цифровий код застосовуються сканери. Останнім часом часто використовують цифрові камери та фотоапарати. Для роботи з цими пристроями потрібні спеціальні програми - драйвери. Драйвер - це програма, що керує роботою пристрою.
Клавіатура та основні групи клавіш.
Групи клавіш:
1. Алфавітно-цифрові
2. Функціональні
3. Цифрова клавіатура
4. Клавіші керування курсором
5. Керуючі
6. Спеціальні клавіші
При роботі з сучасним програмним забезпеченням комп’ютер має бути оснащений ще одним пристроєм уведення - мишею. Після появи та широкого поширення програм з графічним інтерфейсом миша стала незмінним та серйозним пристроєм покажчиком. Миша також як і клавіатура оснащена клавішами. Разом з переміщенням миші по екрану рухається покажчик миші. Якщо покажчик навести на об’єкт, то можна виконати низку дій з ним. (Розповісти про функції клавіш). Зараз дуже поширені безпровідні миші.
Трекбол за своєю будовою та принципом роботи схожий на мишу. Відмінність лише у тому, що замість руху пристрою введення відбувається за допомогою вмонтованої кульки.
Джойстик використовують в основному для ігрових програм.
Для введення зображень у комп’ютер використовують сканери:
1. Ручний
2. Планшетний
3. Барабанний
Перші моделі сканерів були чорно-білими. Сучасні сканери розпізнають мільярди відтінків. Здатність сканера розпізнавати кольори називається глибиною розпізнавання кольору. Є спеціальні програми оптичного розпізнання тексту.
Основним пристроєм виведення інформації в ПК є монітор. Він служить для відображення графічної та символьної інформації. У більшості ПК застосовують монітори на електронно-променевих трубках, що нагадують кінескоп сучасних телевізорів. Останнім часом дуже часто застосовують монітори на рідких кристалах.
Розглянемо принцип роботи монітора (ЕПТ). ЕПТ має прозорий екран, на внутрішню поверхню якого нанесене люмінофорне покриття. Люмінофор може світитися, коли на нього потрапляє пучок вільних електронів. Електронна гармата випромінює пучок електронів, які проходять через відхиляючі електроди. Ці електроди можуть змінювати напрямок електронів та інтенсивність їх потоку. Внаслідок потрапляння електронів на екран певні точки люмінофора підсвічуються з необхідною інтенсивністю. Так формується зображення на екрані. Для характеристики зображення на екрані вводять роздільну здатність. Роздільна здатність монітора - це число точок зображення, які відтворюються по горизонталі та вертикалі. Розмір екрана характеризується довжиною його діагоналі, яка виражається в дюймах.
Найпопулярнішим пристроями для виведення інформації на папері є принтери. Вони дають можливість виводити як символьну так і графічну інформацію.
Класифікація принтерів:
1. За послідовністю друку (посимвольні, порядкові, поаркушеві)
2. За кількістю відтворюваних кольорів (чорно-білі, кольорові)
3. За способом дії (ударні, безударні)
4. За способом отримання інформації на папері (матричні, струменеві, лазерні)

IV. Закріплення одержаних знань.
Питання на закріплення:
1. Які ви запам’ятали пристрої введення інформації?
2. Які групи клавіш є на клавіатурі?
3. Які є види сканерів?
4. Які є пристрої виведення інформації?
5. Як класифікуються принтери?

V.Підведення підсумків уроку.
Отже, підведемо підсумок сьогоднішнього уроку. А сьогодні ми детальніше ознайомились із апаратною складовою інформаційної системи, а саме з пристроями ведення та виведення інформації.

VI. Домашнє завдання.

І. Організаційна частина.
1) привітання з учнями
2) перевірка присутності учнів на уроці
3) призначення чергових

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.
Тема: Структура інформаційної системи. Апаратна та інформаційна складові інформаційної системи.
Мета: На сьогоднішньому уроці ви повинні ознайомитись з компонентами комп’ютера.

III. Перевірка раніше вивченого матеріалу
1) Назвіть імена вчених - засновників інформатики.
2) Що таке аналітична машина Бебіджа і коли вона була створена?
3) Чим відрізняється ЕОМ від механічних лічильних машин?
4) Назвіть і опишіть покоління ЕОМ?
5) Назвіть відомі вам галузі застосування ЕОМ.

IV. Вивчення нового матеріалу
Персональні комп’ютери, робота яких ґрунтується на принципі програм¬ного управління, мають схожу структуру, спрощений вигляд якої показано на мал. 1. Вони включають такі апаратні-засоби: центральний мікропроцесор, внутрішню і зовнішню пам’ять, системну шину, пристрої введення-виведення інформації.
Далі розглядатимемо апаратне забезпечення комп’ютерів архітектури IBM PC. Центральний мікропроцесор, внутрішня пам’ять і системна шина конструк¬тивно розташовані в окремому блоці, який називають системним. Пристрої зовнішньої пам’яті звичайно також розміщують у системному блоці, хоч інколи і розміщують в окремих блоках. Усі пристрої введення-виведення, а також пристрої внутрішньої пам’яті підмикають до системної шини через відповідні спеціальні плати, які називають адаптерами та контролерами. Центральний мікропроцесор, внутрішню пам’ять, системну шину, адаптери та контролери розміщують на одній платі, яку називають материнською.

Зовнішня пам’ять - це, як правило, накопичувачі на магнітних та оптич¬них дисках. Сюди входять жорсткі магнитні диски (ЖМД) та гнучкі магнітні диски (ГМД) також існують оптичні диски (лазерні) CD-ROM з максимальним розміром ~ 650Мбайт .
Останні бувають двох типів 5.25″ з максимальним розміром 1.2, та 3.5″ з максимальним розміром 1.44 Мбайт (мал.2.)
Усі пристрої введення-виведення з точки зору порядку їх використання можна розділити на дві групи: стандартні - пристрої введення-виведення та нестандартні. Останні ще називають периферійними пристроями. Стандартні пристрої - це пристрої за замовчуванням, тобто ті, з яких ком¬п’ютер чекає введення-виведення, якщо спеціально не обумовлені інші при¬строї. Такими пристроями є дисплей та клавіатура.
До нестандартних пристроїв можна віднести такі:
1. Накопичувачі на магнітних та оптичних дисках.
2. Пристрої виведення символьної та графічної інформації (принтери та плоттери).
3. Пристрої введення інформації (миша, сканер).
4. Пристрої зв’язку комп’ютера з телефонною мережею (модем). Системна шина виконує функцію зв’язку між мікропроцесором, внут¬рішньою пам’яттю, стандартними та периферійними пристроями введення-виведення. У системній шині виділяють адресну шину та шину даних. Адресну шину використовують для зв’язку мікропроцесора з пам’яттю, а шину даних для зв’язку з пристроями введення-виведення.
Центральний мікропроцесор - це основний пристрій ПК. Він виконує програму, яка зберігається у внутрішній пам’яті, керує спільною роботою всіх інших пристроїв і виконує різноманітні операції над даними.
Найважливішою його характеристикою є продуктивність (швидкодія). Про¬дуктивність, в першу чергу, залежить від тактової частоти, яку вимірюють у мегагерцах. За допомогою сигналів тактової частоти синхронізується робота всіх пристроїв ПК.
Крім тактової частоти до найважливіших характеристик мікропроцесора відносять такі:
1. Розрядність. Це кількість внутрішніх двійкових розрядів, яка суттєво впливає на його продуктивність.
2. Кількість розрядів, пов’язаних з системною адресною шиною, та кіль¬кість розрядів, пов’язаних з системною шиною даних.
Адресна шина визначає кількість адресних чарунок пам’яті, причому за довжину чарунки взято довжину в 1 байт. Кількість адресованої пам’яті дорівнює числу 2 в степені, що дорівнює кількості адресних шин.
З 1993 p. розпочато виробництво мікропроцесора Pentium, який на сьогодні є основним в IBM комп’ютерах. Перспективна модель - мікропроцесор Pentium Pro.
Слід звернути увагу на те, що всі мікропроцесори до моделі 486 не виконували арифметичних операцій з числами в нормальній формі (з плаваю¬чою комою). Для їх виконання вони комплектувалися окремими мікропроце¬сорами, названими математичними співпроцесорами.
Починаючи з моделі Intel 486 DX, мікропроцесори обладнані вбудованими блоками для виконання операцій з плаваючою комою.
Внутрішня пам’ять:
Внутрішня пам’ять ПК складається з ОЗП(RAM) і ПЗП(ROM) мал.2.
В ОЗП може неодноразово записуватися та зчитуватися інформація різноманітна інформація. В ПЗП інформація неодноразово зчитується, а записується звичайно при його виготовленні.
Мал.3.
Основною складовою пам’яті є ємкість, найменший розряд вимірювання пам’яті є біт
Реально пам’ять ПК вимірюється в наступних одиницях
1Кбайт=210=1024байт;
1Мбайт=210=1024Кбайт;
1Гбайт=210=1024 Мбайт;

Клавіатура та її основні блоки:
Клавіатура призначена для вводу данних та керування роботою ПК. Для кожного символа призначена окрема клавіша, натиснувши на яку ви забезпечуєте ввод необхідного символа, кожен символ кодується 8-ми битним кодом . Клавіатура має 101-108 клавіш та декілька клавіш індикаторів, які говорять про нинішній режим роботи клавіатури.
Клавіатура в свою чергу поділена на чотири блока. Перший містить клавіші з літерами, цифрами, символами, а також ряд клавіш керування. На більшість клавіш припадає по три чи чотири символи. Наприклад перехід на верхній реєстр виконуеться натисканням клавіші Caps Lock.
Часто необхідно натискати дві клавіші одночасно (ALT+ENTER) чи (ALT+F1) .
Друге поле містить 12-ть функціональних клавіш
(F1-F12) та деякі інші клавіші керування. Натискання на ту чи іншу функціональну клавішу призводить до виконання тих чи інших дій, в залежності від поточної програми.
Третє поле містить клавіші керування курсором, одне натискання на клавішу призводить до переміщення курсора на одну позицію залежно від натиснутої клавіші.
Четверте поле -це поле допоміжної клавіатури
Найчастіше це поле використовується для введення великих цифр, для бухгалтерів.

Принтери:
Пристрої друку призначені для виводу інформації на папір.Інформація є двох типів: текстова, графічна.
Принтери бувають трьохтипів:
1.Матричні (гольчаті) спосіб друку на якому а) текстовий (подібен до виводу символів на моніторз клавіатури),б)графічний (голки вдаряють по красячій плівці та виводить зображення на папір).
2.Струмні принтери відображають інформацію на папері шляхом нанесення на папір красячої речовини, яка зберігається в головці та виприскується з форсунок.
3.Лазерні принтери забезпечують найліпшу швидкість та зображення, спосіб друку відтиск порошком на папері .

Види програм:
Програми в свою чергу поділяють на три типи:
1.Прикладні  це програми які виконують задачі необхідні кінцевому користувачу.
2.Системні  це програми які підтримують систему та забезпечують її працездатність.
3.Інструментальні - це програми які призначені для розробки програмного забезпечення, та забезпечують доступність роботи з системою.

V. Підведення підсумку уроку
1) Яка схема роботи інформаційної системи?
2) Назвіть Апаратні компоненти інформаційної системи.
3) На які категорії поділяється апаратне забезпечення інформаційної системи?
4) Назвіть групи прикладних програм.
5) Які існують правила роботи у комп’ютерному класі?

VI. Домашнє завдання.

Хід уроку

І. Організаційна частина.
1) привітання з учнями
2) перевірка присутності учнів на уроці
3) призначення чергових

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.
Тема: Зовнішні запам’ятовуючі пристрої комп’ютера
Мета: На сьогоднішньому уроці ви повинні ознайомитись з носіями інформації, пристроями запису та зчитування комп’ютера.

III. Перевірка раніше вивченого матеріалу
1. Назвіть види пам’яті комп’ютера.
2. Як використовується оперативна пам’ять комп’ютера?
3. Скільки байтів міститься в кілобайті і мегабайті?
4. Що таке жорсткий диск і для чого він призначений?
5. Які види дисків використовуються у персональних комп’ютерах?
6. Що таке піксель?
7. Чим відрізняється управління курсором за допомогою клавіш кла¬віатури і «мишки»?
8. Назвіть пристрої введення-виведення інформації, що використо¬вуються в персональних комп’ютерах.

IV. Вивчення нового матеріалу
Під час роботи комп’ютера всі пристрої, хоча б тимчасо¬во, бувають носіями інформації. Однак, як правило, цей термін використовується у разі тривалого зберігання даних. Інформація може зберігатися на різних матеріальних носіях, які забезпечують її запис, зберігання та відтворення. Розрізняють магнітні, оптичні, перфоровані, паперові та екранні носії. До магнітних носіїв належать магнітні стрічки і диски, до оптичних - компакт-диски, до перфорованих - перфокарти і перфострічки, до паперових - папір дру¬карських пристроїв, до екранних - екрани дисплеїв.
Основними магнітними носіями інформації є магнітні диски - жорсткі та гнучкі (дискети). Перші жорсткі магнітні диски мали діаметр близько півметра і збиралися в пакети.
Сучасні магнітні диски персо¬нальних комп’ютерів мають значно менші розміри. Незважа¬ючи на різницю в розмірах і обсягах даних, що запам’ятову¬ються, диски мають однаковий принцип запису інформації. Дані на магнітних дисках розміщу¬ються на концентричних доріж¬ках, кількість яких залежить від якості дисків. Доріжки, у свою чергу, діляться на сектори. Магнітна головка - пристрій запису-читання, що ру¬хається вздовж радіуса диска, який обертається.
Щільність запису на доріж¬ках буває різною і відповідно до цього різним може бути об’єм пам’яті. Так, місткість дискет розміром 3,5″ може дорів¬нювати 720 Кб, 1,44 Мб, 2 Мб, 2,88 Мб.
На оптичних дисках (ком¬ пакт-дисках) дані зберігаються на спіральних доріжках, що складаються з впадин і рівних ділянок. При зчитуванні інформації лазерним променем впадини інтерпретуються як нулі, а рівні ділянки, які добре відбивають світло, - як оди¬ниці.
Паперові носії використовуються для відображення та зберігання текстової та графічної інформації. Запис на них здійснюється за допомогою автоматичних друкуючих при¬строїв (принтерів), а також графопобудовників (плотерів). За принципом роботи принтери поділяються на пристрої контактного і безконтактного друкування.
Контактне друкування здійснюється ударом молоточка, на якому закріплена літера, або набору голок по фарбу¬вальній стрічці, яка доторкується до паперу. Голкові прин¬тери називають матричними, вони можуть мати різну кількість голок, наприклад 9 або 24. 9-голкові принтери мо¬жуть друкувати строку з кілька проходів головки принтера, при цьому добре видно, що буква складається з окремих крапок. Кожна голка діє як незалежний молоточок, що уп¬равляється програмою друкування. Принтери з 24 голками забезпечують значно краще за якістю друкування тексту різноманітними шрифтами.
Принтери безконтактного друкування - це струменеві та електрографічні (лазерні). Струменевий принтер будує зображення з краплинок кольорового чорнила, що розбриз¬куються кількома друкувальними головками з чорнилом різних кольорів. Послідовність роботи кожної головки регу¬люється мікропроцесором принтера. При щільності близь-
ко 100 крапок на сантиметр паперу отримуються високо¬якісні чорно-білі або кольорові зображення.
Високоякісне друкування забезпечують електро¬графічні (лазерні) принтери. Під дією лазерного променя змінюється провідність напівпровідникового покриття попе¬редньо електризованого барабана, і із засвічених ділянок заряд стікає. До наелектризованих ділянок прилипає дрібний порошок. При цьому формується дзеркальне зоб¬раження всієї сторінки. Папір, що має протилежний бара¬банові заряд, проходить через пристрій і притягує порошок, який закріплюється під дією тепла й тиску. Перед друку¬ванням наступної • сторінки барабан нейтралізується і звільняється від порошку.
Оскільки матричні, струменеві та лазерні принтери формують зображення з окремих точок, вони можуть здійснювати виведення не лише текстової, а й графічної інформації.
Для введення в комп’ютер інформації з паперових носіїв (креслень, малюнків, фотографій, текстів тощо) засто¬совується сканер. Цей пристрій сприймає зображення, пе¬ретворює його по точках у послідовність кодів, що характеризують яскравість та колір точок, і передає їх до пам’яті комп’ютера. Введені в комп’ютер зображення мо¬жуть оброблятися за допомогою спеціальних програм - графічних редакторів, зберігатися на дисках, виводитись на друк тощо.
Для виведення даних на екран потрібно висвітити відповідні піксели в певних місцях екрана, наприклад у позиції курсора. З цією метою кожний піксел позначається в комп’ютері двома координатами і може висвічуватися фіксова¬ною кількістю кольорів.
Координати на екрані тільки додатні, при цьому вісь X на¬правлена зліва направо, а вісь У - зверху вниз. Таке розташу¬вання осі У відрізняється від традиційного в математиці і потребує перерахунку координат при побудові графіків функцій. Для кожного піксе¬ла кольорового дисплея зображення будується накладанням трьох кольорів - червоного, зеленого і си¬нього. При 8-бітному кодуванні кольору піксела можна от¬римати 256 різних кольорових відтінків, при 24-бітному - понад 16 мільйонів. Сучасні комп’ютери мають дисплеї роз¬міром 800×600 пікселів, 1024×768 пікселів тощо. Найбільшу кількість пікселів, яка може розміститися на екрані дисплея, називають роздільною здатністю екрану. А зображення, яке будується по точках, називають растровим.

V. Підведення підсумку уроку
1. Що таке носій інформації?
2. Як подаються дані на перфоносіях?
3. Як переміщується головка запису-читання по магнітному диску?
4. Яким чином записується інформація на лазерних дисках?
5. Який принцип дії матричного принтера?
6. Як струменевий принтер формує кольорове зображення?
7. Чому електрографічні принтери називають лазерними?

VI. Домашнє завдання.

Навчальна: Сформувати в учнів знання про пам’ять комп’ютера та її види, функції та роль процесора в ЕОМ.
Виховна: Виховувати інтерес до навчання, любов до предмета інформатики, цілеспрямованість, бережливе ставлення до шкільного майна.
Розвиваюча: Розвивати логічне мислення учнів, розвивати інтерес до комп’ютерної техніки, увагу, пам’ять.

ХІД УРОКУ
І. Організаційна частина
1) привітання з учнями
2) перевірка присутності учнів на уроці
3) призначення чергових

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Сьогодні ми з вами продовжимо детальніше розглядати будову комп’ютера і познайомимося із його пам’яттю та процесором. Тож запишемо число, класна робота та тему сьогоднішнього уроку: «Пам’ять комп’ютера. Внутрішня і зовнішня пам’ять комп’ютера. Оперативна пам’ять комп’ютера. Процесор. Основні характеристики та функції процесора»

III. Викладення нового матеріалу.
Функціональні блоки комп’ютера можуть бути реалізовані у вигляді різних фізичних пристроїв.

Процесор сучасного персонального комп’ютера виконаний у вигляді мікросхеми - єдиного мікроелектронного пристрою, створеного на кристалі напівпровідника і вміщеного в мініатюрний корпус (тому він називається мікропро¬цесором).
Можливості комп’ютера значною мірою визначаються розрядністю процесора, тобто кількістю бітів, яку він може обробити одночасно, та його внутрішньою організацією. Спочатку персональні комп’ютери мали 8-бітові процесори. Перші комп’ютери IBM PC були вже 16-бітовими. Сучасні персональні комп’ютери є 32-бітовими і навіть 64-бітовими.

Швидкість роботи процесора характеризується такто¬вою частотою, що задається спеціальним генератором і ви¬мірюється в мегагерцах (МГц); 1 МГц - це мільйон тактів за секунду. У перших процесорах такт визначав проміжок часу, за який могла бути виконана елементарна дія типу додавання двох чисел чи пересилання числа із процесора в оперативну пам’ять. Процесори сучасних персональних комп’ютерів можуть виконувати за один такт кілька опе¬рацій, а тактова частота сягає сотень та тисяч мегагерц.

Пам’ять комп’ютера -це пристрої, в яких зберігаються дані та програми. Пам’ять комп’ютера поділяється на внутрішню (основну) та зовнішню. До внутрішньої пам’яті відносяться: оперативна пам’ять, регістри процесора, постійна пам’ять і кеш-пам’ять.

Оперативна пам’ять - це пристрої де розміщені дані, які опрацьовує процесор у даний проміжок часу. При цьому виконується умова, що в будь-який момент є можливість працювати з будь-якою коміркою оперативної пам’яті. Анг¬лійська абревіатура оперативної пам’яті - RAM (Random Access Memory - пам’ять із довільним доступом). В опера¬тивній пам’яті зберігається тимчасова інформація, яка змінюється під час виконання процесором різних операцій, таких як запис, зчитування, зберігання тощо. При відклю¬ченні живлення комп’ютера вся інформація, що перебувала в оперативній пам’яті, зникає, якщо вона не була збережена на інших носіях інформації.

Оперативна пам’ять реалізована на основі спеціальних мікросхем і її обсяг легко розширюється додаванням по¬трібної кількості мікросхем. Обсяг оперативної пам’яті вимірюється в кілобайтах (1 Кб = 1024 байта) і мегабайтах (1 Мб = 1024 кілобайтів).

Регістри - це надшвидка пам’ять процесора. Вони збе¬рігають адресу команди, саму команду, дані для її виконання і результат.
Для збільшення продуктивності комп’ютера, тимчасового зберігання вмісту комірок оперативної пам’яті використовується кеш-пам’ять (від англійського cashe - склад, тайник). Кеш-пам’ять є проміжним запам’ятовуючим при¬строєм і використовується для прискорення обміну між процесором і оперативною пам’яттю. У сучасних комп’ютерах використовуються кілька рівнів кеш-пам’яті. Кеш-пам’ять може розміщуватись як на кристалі мікропроцесора, так і на системній платі. Системна (або материнська) плата - це плата, на якій розміщено процесор, оперативну та постій¬ну пам’ять, а також системну шину, через яку здійснюєть¬ся зв’язок з усіма іншими пристроями комп’ютера.

Постійна пам’ять - це пристрої для довготривалого зберігання програм та даних. Використовується вона тільки для читання інформації. Як правило, ця інформація запи¬сується при виготовленні комп’ютера і слугує для початко¬вого завантаження операційної системи (див. далі), перевірки дієздатності комп’ютера. Для назви цієї пам’яті використовується англійська абревіатура ROM (Read Only Memory - пам’ять тільки для читання).

Комп’ютер має зовнішню пам’ять, яка використовуєть¬ся для довготривалого збереження програм та даних. Вона реалізується за допомогою спеціальних пристроїв (накопи-чувачів), які залежно від способів запису та зчитування діляться на магнітні, оптичні та магнітно-оптичні.
Основними характеристиками зовнішньої пам’яті є її об’єм, швидкість обміну інформацією, спосіб та час досту¬пу до даних. Пристрої, в яких використовуються магнітні стрічки, належать до пристроїв з послідовним доступом. Пристрої, які використовують магнітні та оптичні диски, належать до пристроїв з прямим доступом.
У персональних комп’ютерах застосовуються магнітні диски двох типів - незмінні тверді (жорсткі) та змінні гнучкі. Вони дають змогу здійснювати як введення, так і ви¬ведення даних.

Жорсткий магнітний диск - це алюмінієва пластина, покрита шаром магнітної речовини. Накопичувач на жорст¬ких магнітних дисках (іноді його називають вінчестером) має невеликі розміри і монтується в корпусі системного блоку комп’ютера. На жорсткому диску записується най¬важливіша для роботи комп’ютера інформація - програми управління комп’ютером та обслуговування різних при¬строїв, «лікарі» для лікування від комп’ютерних вірусів (про¬грам, що псують інформацію та заважають роботі ЕОМ), а також потрібні користувачеві дані та так звані інструмен¬тальні засоби (редактори текстів, засоби створення програм, баз даних тощо). Для постійного зберігання великої кількості різних програм та інформації, які завжди повинні бути під рукою, потрібний великий об’єм пам’яті. Сучасні жорсткі диски мають об’єм від кількох мегабайтів до де¬сятків гігабайтів (1 гігабайт = 1024 мегабайтів).

До зовнішньої пам’яті належать також накопичувачі на гнучких дисках (дискетах). Найпоширенішими є дискети діаметром 3,5″ (знак «”» означає дюйм, 1″ = 2,54см). Для читання та запису інформації на дискетах у комп’ютері є спеціальні пристрої - дисководи для гнучких дисків.

Комп’ютер може мати дисководи для зчитування інформації з оптичних (лазерних) дисків. Нині широке застосуван¬ня мають оптичні диски діаметром 5,25″, їх називають компакт-дисками. Є диски, що дають змогу здійснювати тільки читання даних. Інформація записується на диск під час його виготовлення і потім не може бути змінена. Такі компакт-диски називаються CD ROM (сі-ді-ром). На них можна запису¬вати тексти, програми, зображення, звук, фрагменти відео-фільмів тощо. Обсяг пам’яті компакт-дисків - сотні мегабайтів. Існують також оптичні диски, інформація на яких може перезаписуватись. Вони називаються CD-R (сі-ді-ер). Названі компоненти комп’ютера розміщені в сис¬темному блоці, на передній панелі якого розташований вимикач, входи дисководів, індикатор та ін. На задній панелі є гнізда, що дають можливість під’єднувати різноманітні прилади - дисплей, клавіатуру, принтер, мишку, сканер та ін.

Для керування пристроями комп’ютера використову¬ються електронні схеми, які називаються контролерами. Як правило, для кожного пристрою є свій контролер. Всі контролери підтримують зв’язок з процесором та оперативною пам’яттю комп’ютера через електричний ланцюг, який задіяний для паралельного сполучення пристроїв. Електричний ланцюг називають магістраллю або шиною.

IV. Закріплення одержаних знань.
1. Назвіть види пам’яті комп’ютера.
2. Як використовується оперативна пам’ять комп’ютера?
3. Скільки байтів міститься в кілобайті і мегабайті?
4. Що таке жорсткий диск і для чого він призначений?
5. Які види дисків використовуються у персональних комп’ютерах?
6. Що таке піксель?

V.Підведення підсумків уроку.

VI. Домашнє завдання.

Скачати: http://letitbit.net/downloa....ar.html

ПРЕЗЕНТАЦІЯ (Microsoft Office Power Point )
Пристрої комп'ютера.
Тема: Пристрої виведення
Кількість слайдів: 12 шт
Розмір: 2.67 Mb

Скачати: http://letitbit.net/downloa....ar.html